Про сучасний стан та перспективи україно-російських відносин або як таке могло статися?

29 квітня 2014 року
Про сучасний стан та перспективи україно-російських відносин або як таке могло статися?

Йдеться про тему традиційної зустрічі чернігівців (викладачі, державні службовці, представники громадських організацій, журналісти) з керівником Центру українських досліджень Інституту Європи Російської академії наук, віце-президентом російської асоціації україністів Віктором Мироненком. Проходила вона 29 квітня за ініцітивою місцевого центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів та Сіверського інституту регіональних досліджень. За допомогою веб-зв’язку до дискусії долучилися представники Вінницького, Донецького, Кіровоградського, Кримського, Волинського, Рівненського, Сумського центрів.

На думку науковця, однією з причин сьогоднішньої кризи в стосунках України з Росією є незавершеність демократичних реформ, що розпочалися напередодні розпаду Радянського Союзу. «Проблема не в тому, що реформи були розпочаті, а в тому що в Росії після 1991 р. вони фактично були зупинені. В Україні ж пошук демократичних перетворень триває. Сьогодні Україна дістала нагоду «з чистого аркуша» побудувати в себе четверту республіку. Нагадаю, що першою республікою була УНР, другою – УРСР, а третя республіка існувала в Україні з 1991 до зими 2014 р. Сучасний російський політикум своєю «гібридною війною» в Україні, макіавеллівськими прийомами, спрямованими на руйнацію держави, зверхньою тональністю робить жахливу помилку з непередбачуваними наслідками. Фактично порушена ціла система правил співіснування держав (Хельсинська, Ялтинська, Вестфальська), а нові ще не вироблені. У зв`язку з цим жодні прогнози тепер не мають сенсу. Читайте Біблію». Що ж до України – помилки, звичайно були. Вони мають стати предметом обговорення для самих українців.

Свою роль у погіршенні ситуації, на думку експерта, зіграло й повне незнання України в Росії, підкріплене за останні десять років (починаючи з 2004 р.) відвертою антиукраїнською пропагандою на російських телеканалах. Вони перетворилися з засобів масової інформації на пропагандистські машини. До речі, мешкаючи в Москві доповідач намагається їх не дивитися. Існують в російській масовій свідомості й глибинні причини, пов`язані з попереднім деспотичним характером російської держави.

А ще – російське керівництво провокуючи напругу в Україні, застосовуючи силу, намагається відволікти увагу росіян від соціально-економічних проблем власної держави. На жаль, нинішня російська влада майже непідконтрольна громадськості.

Водночас Віктор Мироненко не вважає, що Росія перетворюється на тоталітарну країну: справді, їй притаманна так звана «голландська хвороба» або ж опора на один із ресурсів, яким нині є нафтогазовий. Владна верхівка, що тримається на ньому, за своєю суттю є авторитарною, але тотального контролю вона все ж таки встановити не може. В Україні головний ресурс – її люди. Останні події в нашій державі варто розглядати як пошук свого шляху для вільного та найбільш оптимального варіанту розвитку, пов`язаного із застосуванням принципів субсидіарності та децентралізації. Водночас він може бути лише ліберальним та демократичним, а от в яких формах – залежить, насамперед, від громадян України.

Час оприлюднення: 29 квітня 2014 року

Виконавець: Казіміров Д.В.

конт. тел.: (0462) 676-052