Україна та Німеччина: сто років дипломатії

Про становлення України як незалежної держави на початку ХХ cт., налагодження перших дипломатичних відносин та роль Німеччини в цих процесах говорилося під час презентації виставки архівних документів «Україна та Німеччина в 1918–1923 рр.: до століття встановлення дипломатичних взаємин», що проходила в Чернігові 21 серпня 2018 р. до Дня незалежності України в приміщенні обласної бібліотеки ім. Володимира Короленка.

«Ця виставка – один з найважливіших заходів, що розповідають про вихід Української держави на міжнародну арену», – наголосила у своєму вітальному слові  начальник відділу Департаменту культури і туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Ліна Артюхова.

Участь у презентації взяли близько 50 чоловік – представників закладів освіти, культури, органів державної влади та місцевого самоврядування, засобів масової інформації, волонтерських організацій. Учасників зібрання привітали художнім виступом представники громадської організації «Німецький культурний центр “Взаємодія”».

«Німеччина було першою країною у світі, що визнала незалежність України 100 років тому. Це стало можливим завдяки збігові інтересів – у наших країн їх виявилося найбільше. Але як би там не було, нашим відносинам не 26, а саме сто років», – наголосив один з укладачів виставки, директор Центру перепідготовки та підвищенні кваліфікації кадрів, кандидат історичних наук Володимир Бойко. Він розповів про створення виставки, наголосивши на ключовій ролі Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Сіверського інституту регіональних досліджень та фонду Ганса Зайделя. Доповідач детально зупинився на кожному з шести стендів виставки, які мовою документів висвітлюють становлення України як суб’єкта міжнародних відносин, укладання міжнародних договорів, зустрічі керівників держав та дипломатів, роботу українських дипломатичних представництв в Німеччині в 1918–1924 рр. «Становлення міждержавних відносин між Україною та Німеччиною відбувалося у надзвичайно драматичний для обох країн час. Більшість досягнутих домовленостей чи висловлених пропозицій так і залишилися нереалізованими. Але їх слушність довела історія. Скажімо, пропозиція консула в Мюнхені Василя Оренчука про створення українсько-німецької торгівельної палати стала реальністю в 2015 р., коли обидві країни погодили формат діяльності торгівельно-промислової палати, – підкреслив Володимир Бойко.

До учасників презентації звернулися також перший проректор Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, доктор історичних наук, професор Володимир Дятлов та радник голови обласної ради, доктор історичних наук Дмитро Никоненко. На їхню думку Німеччина відігравала та продовжує відгравати особливу роль у становленні України як держави – щонайменше з часів Української козацької держави, хоча можна згадати й попередні століття. Крім періоду 1918–1924 рр., йдеться про  політичні прагнення гетьмана Івана Мазепи 1708–1709 рр., а також про відстоювання незалежності та цілісності України у боротьбі зі збройною агресією Російської федерації, чому ми є свідками. Головне в цих відносинах не допускати  “Zu spät” («надто пізно») – тобто самим активно опікуватися власними інтересами та не втрачати можливості від підтримки й співробітництва з іншими країнами.

Також під час обговорення були презентовані архівні матеріали та наукові праці з історії українсько-німецьких відносин та становлення української дипломатії, що зберігаються у фондах Державного архіву Чернігівської області та бібліотеки ім. Володимира Короленка.

Виставка підготовлена в рамках проекту Сіверського інституту регіональних досліджень «Сприяння відзначенню 100-річчя українсько-німецьких міждержавних та дипломатичних відносин і залучення до ювілею громадськості», що здійснюється за підтримки фонду Ганса Зайделя разом із партнерами: Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин, Міністерством закордонних справ України, Інститутом історії України НАН України, Сіверським центром післядипломної освіти, Дипломатичною академію України ім. Геннадія Удовенка при МЗС України, Українським вільним університетом у Мюнхені, Державною архівною службою України.

Час оприлюднення: 22 серпня 2018 р.

Виконавець: Казіміров Д.В.

конт. тел.: (0462) 676 052

До 100-річчя державної служби України

Про зародження державної служби України в період національно-визвольних змагань 1917–1921 рр., її сучасний розвиток та необхідність узгодження положень законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування йшлося під час традиційної веб-конференції до Дня незалежності України, яка відбулася в Чернігові 20 серпня в приміщенні Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. До спілкування через мережу Інтернет долучилися також співробітники центрів підвищення кваліфікації, науковці та викладачі внз з Миколаївської та Чернівецької областей. З вітальним слово до присутніх звернулася заступник начальника Міжрегіонального управління Нацдержслужби в м. Києві, Київській, Чернігівській та Черкаській областях Ірина Галайко.

Обговорюючи історичний досвід становлення державної служби в Україні в період національно-визвольних змагань 1917 – 1921 рр., учасники зустрічі звернули увагу на перші кроки Української Центральної ради в цьому напрямку, зокрема її спроби у формуванні штатів центральних владних установ, намагання упорядкувати діяльність апарату державного управління на місцях та наміри щодо законодавчого оформлення державної служби, проголошені в проекті Конституції Української народної республіки. Однак інституційне оформлення державної служби та її професіоналізація вперше відбулися саме завдяки гетьману Павлу Скоропадському. Його три закони про обітницю (присягу), утримання та порядок призначення державних службовців визначили коло посадовців, для яких служіння державі стало професійною справою, їхнє матеріальне утримання та процедуру вступу на ту чи іншу посаду. Запровадженням їхнього належного матеріального забезпечення гетьман прагнув повернути престиж державної служби. Також заснована ним Державна канцелярія однією із своїх найважливіших функцій мала проведення кадрової політики стосовно службовців, які обіймали ключові посади в державному управлінні.

Подальша розмова стосовно питань синхронізації законодавства про державну службу та службу в органах місцевого самоврядування продемонструвала, що сьогодні, як і сто років тому, на порядку денному продовжують залишатися питання соціального та правового захисту, професійного рівня, патріотизму та політичної нейтральності представників органів влади. Тому подальше доопрацювання законодавства про місцеве самоврядування має бути спрямоване на недопущення його розриву з державною службою, чітке визначення положень про посадові оклади службовців органів місцевого самоврядування, вимог до кандидатів, порядку вступу на службу в органи місцевого самоврядування, присвоєння категорій та рангів, а також переведення на ці посади колишніх державних службовців.

Час оприлюднення: 20 серпня 2018 р.

Виконавець: Казіміров Д.В.

конт. тел.: (0462) 676 052