І. (щодо місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні):
– органи державної влади та місцевого самоврядування мають об’єднувати свої зусилля з представниками громадськості, бізнесу у напрямі реалізації спільних ініціатив, спрямованих на вирішення ключових проблем громади;
– органи місцеве самоврядування повинні звернути увагу на залучення міжнародної технічної допомоги та запровадження європейського досвіду в цій сфері; тобто, необхідна активізація їхніх зусиль щодо співпраці з міжнародними та українськими донорськими організаціями, благодійними фондами, потенційними інвесторами;
– треба поширювати міжрегіональні обміни між органами місцевого самоврядування з метою обміну кращими практиками вирішення проблем територіальних громад.
ІІ. (щодо державної служби та змін до антикорупційного законодавства України):
– потребують урізноманітнення інструменти, що забезпечують прозорість діяльності владних інституцій, їхню відповідальність та підзвітність перед громадянином;
– для подолання корупційних явищ треба: переглянути діючі взаємовідносини влади та громади; формувати українську антикорупційну культуру; виконувати рекомендації у цій сфері європейських партнерів; запровадити дієву системи аудиту адміністративної діяльності; переглянути законодавство щодо державних закупівель;
– сучасні представники органів державної влади мають змінити ставлення та підходи до виконання своїх посадових обов’язків, активізувати зусилля щодо вивчення іноземних мов та удосконалення знань державної мови;
– на часі – запровадження стандартів надання адміністративних послуг, здійснення моніторингу якості їх надання;
– заслуговують на увагу можливості заміни резерву на посади державної служби інституцією наставництва; вимагають вирішення питання заохочення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування.
ІІІ. (щодо історичної ретроспективи організації роботи органів влади й місцевого самоврядування):
– від часів появи магдебурзького права і до нашого часу проблеми управління містом не зазнали принципових змін; тому звернення уваги на історію розвитку українських земель, зокрема, Гетьманщини, дає можливість проаналізувати певні процеси, що не втратили своєї актуальності дотепер;
– українська козацька держава (Гетьманщина) – яскрава репрезентація державотворчих процесів; за своїм оригінальним адміністративно-територіальним, суспільно-політичним устроєм вона вигідно відрізнялася від сусідніх держав з централізованою монархічною владою;
– процеси перетікання еліт та їх пристосування до інших умов неодноразово спостерігалися в українській історії; так в умовах ліквідації автономного устрою Гетьманщини та інкорпорації українських земель до складу Російської імперії наприкінці XVIII ст. доволі інтенсивно проходив процес адаптації української владної еліти до нового чиновницького середовища; аналіз зазначених процесів може дати позитивний результат для осмислення модерних тенденцій формування еліти.