ПРЕЗЕНТАЦІЯ В БАТУРИНІ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ В БАТУРИНІ
8 березня в Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця» презентовано книгу «Владні інституції Чернігово-Сіверщини: ілюстрована історія, що підготовлена Чернігівським регіональним центром підвищення кваліфікації та Сіверським інститутом регіональних досліджень. Учасники – працівники Заповідника, вчителі та старшокласники Батуринської школи (всього понад 30 осіб). Зустріч стала можливою завдяки ініціативі генерального директора Заповідника Наталії Ребрової та зусиллям його колективу, а спілкувалися з аудиторією автори – Сергій Лепявко та Володимир Бойко.
Вони розповіли про ідею, концепцію та етапи створенні видання. Так Володимир Бойко наголосив – задуму вже понад двадцять років, в основі – намір показати тяглість українських державницьких традицій на території Сіверщини протягом щонайменше тисячоліття. Адже саме в 1024 р. перший відомий із літопису чернігівській князь Мстислав Володимирович здобув великокнязівській стіл у Чернігові. З певною обережністю, що обумовлена початковим етапом розвитку тогочасної держави, можна стверджувати – за нього Велике Князівство Чернігівське простиралося від моря до моря (Білого та Чорного). Сергій Лепявко зауважив, що тоді воно включало й землі сучасної Москви. Втім в ХІ ст., вочевидь, йшлося про звичайні болота або ж – гниле місце (звідси й назва – у буквальному перекладів із фінно-угорської мови). Й в наступні періоди Чернігівське князівство відігравало надзвичайно важливу роль.
Втім справа не лише в державній владі та просторах – розробники намагалися прослідкувати зміни й у базових владних інституціях, фактично – їх спадковість через віки. На думку Сергія Лепявка, надзвичайно добре це видно прикладі Української козацької держави: вона швидко змогла ствердитися тому, що спиралася на місцеві традиції самоврядування, сполучені з ефективними запозиченнями від державного будівництва Речі Посполитої. А якщо говорити про наступний, так би мовити імперський період, то козацькі сотні як базові адміністративно-територіальні одиниці більш-менш були трансформовані в волості. В цьому сенсі, на думку обох авторів, нинішні територіальні громади Чернігівщини – спадкоємці традицій територіального самоуправління на засадах магдебурзького права та козацького самоуправління одночасно. В минулому вони конкурували між собою – це також правда, але зрештою складали органічну цілісність. Цікава деталь – українські гетьмани в суперечках міщан та козаків були схильні підтримувати перших, бо вони платили податки до державної скарбниці, а козаки мали привілей цього не робити. Тож виходило, що українська козацька держава в особі центральної влади протегувала місцеве самоврядування, а от із регіональної могли бути по всякому. Зрештою, як зазначалося, не треба думати, що в цьому ми унікальні – німецькі та польські фахівці розповідають подібне (й не лише про минуле).
Під час обговорення Наталія Реброва наголосила на ролі Батурина як гетьманської столиці та зауважила – історики Заповідника досліджують устрій владних структур міста, особливо, періоду Гетьманщини, вочевидь – столичної сотні, фактично – гвардії гетьмана. І готують до видання Генеральний опис, тож до третього (сподіваємось – майбутнього) видання «Владних інституцій…» можуть бути залучені нові матеріали.
Відповідаючи на питання Сергій Лепявко показав кілька «родзинок» нового видання, серед яких: візуалізація запису в літопису щодо територій Великого Князівства Чернігівського, кілька реконструкцій поселень минулого, авторства Олександра Бондаря, перша сторінка хартії про надання Чернігову магдебурзького права, новий розділ про волості та деякі інші, сюжет про український прапор над Гомелем за доби Української Держави початку ХХ ст. та ін.
Володимир Бойко привернув увагу до останнього розділу книги, що поєднує результати адміністративно-територіальної реформи 2015–2020 рр. та події нинішньої російсько-української війни. На думку доповідача, таким чином нове місцеве самоврядування пройшло випробовування на стійкість та ефективність. Він також згадав інституції, які на різних етапах підтримали ідею книги. Це німецький (баварський) фонд Ганнса Зайделя – завдяки йому з`явився оригінал-макет. Газета «День», яка оприлюднила кілька публікацій на порушену тему, тримала інформаційне поле. А найголовніше – друк книги став можливим завдяки об`єднанню зусиль п`ятидесяти територіальних громад Чернігівщини, в тому числі – Батуринської міської ради, а також – Чернігівської обласної ради. Це гарний приклад мережевої співпраці органів місцевого самоврядування заради досягнення спільного результату.
Дані моніторингу НАДС за лютий 2024 р. Чернігівський центр надалі серед лідерів із організації навчань для державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, депутатів місцевих рад https://www.facebook.com/share/p/MJng8mV3AeJrKnLo/
Возможно, это графический образ (текст)
У лютому 2024 року 17 698 публічних службовців пройшли навчання у Вищій школі публічного управління та регіональних центрах підвищення кваліфікації.
?Навчання у закладах післядипломної освіти здійснювалося за 245 короткостроковими та 36 професійними (сертифікатними) програмами підвищення кваліфікації.
?Лідерами у проведенні навчання за програмами підвищення кваліфікації стали Вища школа публічного управління, Вінницький, Чернігівський, Полтавський, Київський обласний, Кіровоградський, Житомирський, Сумський регіональні центри підвищення кваліфікації.
?‍?Нагадаємо, що ознайомитися з програмами підвищення кваліфікації, які пропонують провайдери, ви можете на Порталі управління знаннями.
“Горизонтальна та вертикальна комунікація в місцевому самоврядуванні. Комунікація органу місцевого самоврядування зі ЗМІ” – за такою програмою 07 березня Чернігівський регіональний центр підвищення кваліфікації провів навчання для працівників апарату Козелецької селищної ради, її структурних підрозділів, старост.
Посадовці працювали разом із редакторкою сайту «Чернігівський монітор» Оксаною Стельмах, шукаючи відповіді на питання: як комунікувати громаді:
— із засобами масової інформації;
— з жителями громади;
— у соціальних мережах?