Правда, відповідальність і пам’ять: у Чернігові навчали впроваджувати перехідне правосуддя

31 слухач (державні службовці місцевих державних адміністрацій та посадові особи органів місцевого самоврядування), взяв участь у навчанні «Правосуддя перехідного періоду: цілі, завдання, механізми впровадження». Проходило воно 30 квітня – 01 травня у місті Чернігові в очному форматі (частково – в укритті).

З вітальним словом до учасників звернулася керівник апарату Чернігівської облдержадміністрації Наталія Мужикова. Вона наголосила на значимості тематики що розглядається та необхідності живого професійного діалогу: перехідне правосуддя – це значно ширше поняття, ніж можна прочитати з назви, це про справедливість, про те, як її добитися, тим більше, якщо йдеться про події російсько-української війни.

Тренінг проводили Собко-Буров (директор Освітнього дому прав людини Чернігів, представник експертної групи «Легіт») та Яна Собко-Бурова (експертка Освітнього дому прав людини Чернігів, засновниця і редакторка юридичного медіа «Lойер», також представниця експертної групи «Легіт»).

Сергій Собко-Буров акцентував увагу на комплексному підході до перехідного правосуддя: «Це не лише система судових заходів, а й широкий спектр позасудових механізмів. Ключова мета перехідного правосуддя – притягнення винних до відповідальності, забезпечення права на правду та правосуддя, надання репарацій, збереження історичної пам’яті та запобігання повторенню насильства у майбутньому».

Яна Собко-Бурова зосередилася на питаннях комунікації: «Ефективний діалог із постраждалими групами потребує чутливості, простої мови та розуміння меж. Головне правило, це не нашкодити ні собі, ні тим, з ким працюєш», зазначила тренерка. Вона також надала учасникам рекомендації щодо проведення інтерв’ю з постраждалими, побудови довіри та використання принципів доступної комунікації.

В цілому навчання охопило такі теми:

  • поняття та концепція перехідного правосуддя;
  • право на правду та право на правосуддя;
  • право на репарації;
  • збереження історичної пам’яті (меморіалізація);
  • гарантії неповторення;
  • роль громади та налагодження комунікації з постраждалими групами.