  363 тисячі або кожна десята людина загинула на Чернігівщині під час голоду 1932—1933 років. Це геноцид, організований радянською владою проти українського народу, наслідки якого відчутні й тепер — зазначалося 14 травня під час «круглого столу», який пройшов в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для його слухачів – бухгалтерів сільських рад, новопризначених спеціалістів райдержадміністрацій та управлінь облдержадміністрації. В ньому взяли участь члени Координаційної ради з підготовки обласних заходів у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років в Україні: заступник голови науково-пошукової робочої групи для дослідження Голодомору 1932—1933 років на Чернігівщині, член Асоціації дослідників голодоморів в Україні, доцент Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, кандидат історичних наук Тамара Демченко, начальник управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації Надія Молочко, начальник управління інформації та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації, заступник голови науково-пошукової робочої групи Олег Медуниця, директор Центру кандидат історичних наук Володимир Бойко, а також директор Сіверського інститут регіональних досліджень, завідувач кафедри історії слов’ян Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г.Шевченка професор Сергій Лепявко.
  Тамара Демченко висвітлила обставини та причини, що призвели до трагедії, наголосивши на ролі та відповідальності тогочасного керівництва, а також на необхідності збереження пом’яті про події минулого. Адже за кілька місяців цілеспрямовано було знищено майже стільки ж людей, як за роки війни. Науковець закликала присутніх посадовців приєднатися до збору споминів очевидців з покоління, що йде від нас. Ця інформація надалі систематизуватиметься й вийде окремим томом, з яким зможуть ознайомитися наступники.
  На думку Сергія Лепявко саме голодомор став подією, яка скалічила свідомість українського народу, бо загинули найкращі та найактивніші вільні люди, а тим, хто вижив комуністична влада прищепила психологію раба. Від неї треба звільнитися, а для цього – чесно подивитися в своє минуле.
  Надія Молочко підкреслила, що заходи з вивчення, вшанування та увіковічення пам’яті жертв голодомору – справа загальнонаціональна. Аби вшанувати пам’ять загиблих необхідно створити в кожному населеному пункті області меморіальні місця, підготувати тематичні експозиції та виставки, відкрити пам’ятні знаки. Голодомор став жорстоким уроком для української нації, який варто знати, аби залишити в минулому.
  Олег Медуниця наголосив на, по суті, безправному становищі українців в складі інших держав, що, зрештою, й призводило до національних катастроф, наймасштабніша, але не єдина серед яких – голодомор. Тож блюзнірством виглядають спроби певних політичних сил переконати громадськість у його відсутності, за злочини треба відповідати.
  Підбиваючи підсумки «круглого столу» Володимир Бойко зазначив, що вивчати голодомор 1932—1933 років нам необхідно не оминаючи жодних неприємних та жахливих для нас моментів. Саме тоді влада зламала хребет українського селянства. Тож вшановуючи пам’ять загиблих, ми зможемо зрозуміти й самих себе.
 
 
 
 
  14 травня відповідно до плану-графіку навчання сьогодні в Центрі розпочалося навчання за професійною програмою підвищення кваліфікації:
  * новопризначених спеціалістів райдержадміністрацій, управлінь та відділів облдержадміністрації (друга сесія);
  * бухгалтерів сільських рад (перша сесія).
Час оприлюднення з 14 травня
Вик.: Михеєнко О.А.
конт. тел.: (8-04622)7-43-12