Відповідь на це запитання шукали понад 170 учасників – державні службовці місцевих державних адміністрацій, посадові особи органів місцевого самоврядування області, депутати місцевих рад під час навчання, яке проводилось у Чернігівському регіональному центрі підвищення кваліфікації 14 – 15 березня. Його мета – сприяти розумінню ролі НАТО у міжнародній системі безпеки, особливостей побудови та діяльності, поточного стану взаємин із Україною.
Під час відкриття навчання директор Центру Володимир Бойко зазначив – Чернігівській центр займається тематикою НАТО з 2007 р. З того часу кардинально змінилося ставлення переважної більшості громадян України до Альянсу, насамперед – під впливом російсько-української війни. Але парадокс ситуації в тому, що знань як працює Організація північноатлантичного договору при цьому не стало більше. Для усунення такої проблеми необхідна тривала широкомасштабна цілеспрямована освітня діяльність, тож нинішня зустріч – лише перша у цьому році.
В якості викладачів долучилися відомі в Україні експерти з євроатлантичної інтеграції України з Києва, Івано-Франківська, Ужгорода, Чернігова,
Ігор Романенко (генерал-лейтенант, заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2006 – 2010), доктор технічних наук, професор, засновник благодійного фонду «Закриємо небо України») розповів про основні операції під егідою НАТО. Зокрема у: Сербії, Боснії і Герцеговини, Косово, Афганістані, Сомалі, а також операції проти Єменських хуситів і ХАМАСу. Щодо допомоги Україні в нинішній російсько-українській війні спікер наголосив: держави–члени НАТО постачають в Україну озброєння, боєприпаси і різні види легкої та важкої військової техніки, зокрема, протитанкові комплекси і системи ППО, гаубиці, безпілотні апарати, танки і винищувачі. Водночас варто пам`ятати про масштабну гуманітарну допомогу зі сторони країн Альянсу цивільним мешканцям, у тому числі з розміщення мільйонів українських біженців. Експерт зазначив: у довгостроковій перспективі НАТО готове й надалі підтримувати Україну, взяти участь у повоєнній відбудові та сприяти реформам, що сприятимуть кращій організації нашої держави.
Ігор Тодоров (професор кафедри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету) підкреслив: створення НАТО стало відповіддю на виклики безпеки після Другої світової війни та ключовим фактором з забезпечення міжнародного порядку та стабільності у післявоєнній Європі. Альянс – це відповідь на потребу в колективній безпеці європейських країн перед можливою агресіє СРСР.
Спікер також проаналізував еволюцію поглядів щодо співпраці Україна – НАТО, починаючи від 1990-х років – тобто від тверджень про багатовекторність, нейтральну до змін на користь євроатлантичного вибору. Хоча перші такі рішення були прийняті ще в 205 – 2006 рр., однак основні зміни відбулися пізніше – коли після першого Майдану було розроблено та ухвалено закони, що передбачали відмову України від позаблоковості. Було також встановлено, що однією з основних засад зовнішньої політики України є поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації. Потім була спроба ревізії цих норм та повернення до них вже після Революції гідності. Зрештою у червні 2017 року Верховна Рада України проголосила вступ до НАТО стратегічним пріоритетом зовнішньої політики нашої держави.
Важливо, що в цьому році очікується впровадження адаптованої Річної національної програми (аРНП) на 2024 рік для представлення стороні НАТО – документи, що містить взаємні зобов`язання НАТО як організації та України як держави. Вона покликана допомогти інтегрувати Україну в європейський політичний, економічний, безпековий та правовий простір.
НАТО не лише є ключовим фактором у забезпеченні безпеки у Європі, але й відіграє важливу роль у підтримці демократії, стабільності та правопорядку через свою співпрацю з країнами-партнерами, у тому числі і з Україною, бо саме тут на полі бою і вирішується доля демократичної Європи – зазначив експерт.
Сергій Джердж (голова Громадської ліги Україна – НАТО, кандидат політичних наук) закцентував увагу на тому, що НАТО – це міждержавна організація, вступ до якої не передбачає втрати національного суверенітету. Такі принципи закладені в Вашингтонському договорі 1949 р., який підписали перші країни-учасниці – Бельгія, Велика Британія, Данія, Ісландія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Сполучені Штати Америки та Франція. Надалі експерт розповів про хвилі та їхню специфіку:
– 1950–1960 рр.: приєднання перших членів, таких як Греція та Туреччина, які розширили географічний обсяг альянсу;
– 1990–2000 рр.: Розширення НАТО на країни Центральної та Східної Європи після розпаду Радянського Союзу та падіння залежних від нього режимів;
– 2000–2010 рр.: прийняття до НАТО країн Балтії, що сприяло зміцненню їхньої безпеки після незалежності від СРСР;
– 4 квітня 2023 р. – 7 березня 2024 р. – приєднання Фінляндії та Швеції; таким чином сталось те, чого боявся Путін: його дії спонукали країни сховатися під парасольку НАТО, а саму організацію розширитися на Схід.
НАТО залишається важливою міжнародною організацією, що сприяє забезпеченню миру та стабільності в регіоні Європи та світі. Її розширення відображає реагування на зміни у міжнародній політиці та визначається потребами безпеки та стабільності її членів – підсумував Сергій Джердж.
Андрій Грубінко (професор Західноукраїнського національного університету, керівник Центру стратегічної аналітики та міжнародних студій ЗУНУ) розглянув тема тему трансатлантичного співробітництва ЄС та НАТО. На думку експерта співпраця між Європейським Союзом та НАТО визначається необхідністю спільного реагування на виклики безпеки та оборони у Європі та поза її межами. Доповідач докладно зупинився на договорах Берлін плюс 2002–2003 рр., які й регламентували відносини між цими двома різними, але все ж таки спорідненими організаціями.
Серед здобутків їх співпраці, зокрема, таке: членство в одній організації, як правило супроводжується прагненням вступити до іншу; діяльність обох організацій спряють поширенню цінностей демократії та ринкової держави, а також відкритого суспільства, поширенню простору безпеки. Власне, умовою для розвитку економіки є безпека, а її гарантує Альянс.
Тож трансатлантичне партнерство між ЄС та НАТО – ключовий фактором у забезпеченні безпеки, стабільності та розвитку у Європі та світі. Його роль в сучасному світі важлива для відповіді на складні виклики та загрози, з якими зараз стикається весь світ – наголосив пан екперт.
Михайло Жирохов (завідувач філії «Військово-історичний музей» Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського) свій виступ присвятив взаєминам України та НАТО за умов широкомасштабної російсько-української війни. Оглядово він зупинився на історії взаємин України та НАТО, розповів як еволюціонувало відношення очільників-країн членів НАТО до війни в України. Тобто – починаючи від засудження та стурбованості під час анексії Криму та війни на Донбас,/ намагань стримати війну за допомогою угод між Росією та Україною – до розуміння того, що рф – це загроза для безпеки всього демократичного світу. І саме таке усвідомлення посприяло тому, що тепер країни-члени НАТО надають військову допомогу, навчання та консультацій Україні для підвищення її обороноздатності. Щоправда, без закінчення війни розраховувати на вступ України до НАТО не варто.
Взаємини України та НАТО в умовах російсько-української війни підтверджують важливість співпраці та підтримки міжнародних партнерів в умовах гібридної війни. НАТО стало ключовим союзником для України, надаючи не лише політичну, але й практичну військову підтримку за умов війни – зазначив експерт.
Євген Магда (директор інституту світової політики, кандидат політичних наук, доцент) звернув увагу саме на вплив російсько-української війни на НАТО та євроатлантичну інтеграцію України. Зокрема, він зазначив, що європейські політики пройшли досить тривалий шлях: від припущення, що Україна не вистоїть у цій війні, а населення буде вимушене займатись партизанською боротьбою, до впевненості, що Україна має всі шанси для перемоги, але без підтримки інших країн досягнути такого результату складно. І одними з перших це зрозуміли литовці, у яких із нами нема спільного кордону, але є спільна історія, а також інші країни Балтії – вони у свій час добре відчули, що таке росія та чого варті її пропозиції миру.
Експерт простежив еволюцію поглядів на російсько-українську війну на прикладі низки відомих європейських політиків: Олафа Шольца, який хоч і виражає підтримку Україні, але «підвисає» з питанням надання Україні ракет Таурус; Ріші Сунака, який після Брекзіту Великої Британії так і не зміг отримати сильні важелі впливу у Європі; Емманюеля Макрона, який нині намагається отримати статус неформального лідера Європи через свої гучні заяви стосовно України.
Тобто російсько-українська війна суттєво вплина на політику та стратегію НАТО, спричинивши рішення про підвищення обороноздатності та підтримку країн-партнерів не лише словами, а й зброєю та гуманітарною допомогою. Події останніх років також серйозно вплинули на еволюцію світогляду європейських політиків, спонукавши до співпраці Україною..
Центр дякує усім учасникам за активну участь у навчанні. Для отримання додаткової інформації та можливості брати участь у майбутніх семінарах, будь ласка, звертайтеся до нашого закладу за контактами, наведеними на офіційних веб-ресурсах.
Продовжуємо роботу по ознайомленню посадових осіб органів місцевого самоврядування області з можливостями роботи в системі електронного документообігу
(СЕД).
за програмою «Впровадження системи електронного документообігу в діяльність органів місцевого самоврядування» 26 березня проведено для посадовців Мринської сільської ради.
У відкритті та роботі взяла участь Мринський сільський голова Людмила Борисова, наголосовши на перевагах запровадження електронного документообігу (економія витрат часу, фінансових витрат, а також підвищення ефективності прийняття тих чи інших рішень).
заходу працював начальник відділу з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Чернігівської ОДА 
Олександр Клименок. Він допоміг посадовцям розібратись в питаннях, що стосуються встановлення, впровадження та подальшого функціонування СЕД, пояснив особливості роботи в СЕД залежно від посади та обов’язків користувача.
