Місяць: Липень 2023

про це мовиться 19-20 липня  під час реалізації відповідної програми підвищення кваліфікації в Чернігівському регіональному центрі підвищення кваліфікації.

Учасники, а це представники органів влади та територіальних громад Чернігівщини обговорюють такі питання:

Вплив війни на проблему домашнього насильства.

Національне законодавство щодо регулювання даної проблематики.

Прояви домашнього насильства та труднощі ідентифікації постраждалих від домашнього насильства.

Взаємодія та перенаправлення у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Державна політика у сфері забезпечення прав людини та запобігання торгівлі людьми.

Соціальні аспекти вирішення проблеми торгівлі людьми.

Протидія торгівлі людьми на місцевому рівні.

Спікерами програми виступають Тетяна Децюк – доцент кафедри соціальної роботи національного університету «Чернігівська політехніка», кандидат педагогічних наук та Юлія Велько – методист Чернігівського обласного центру соціальних служб.

Саме така думка пролунала у колі учасників дискусій в рамках онлайн-семінару «Національна безпека України та НАТО», організованого Чернігівським регіональним центром підвищення кваліфікації спільно з Центром інформації та документації НАТО в Україні 30 червня – 1 липня 2022 р. Віртуальне зібрання, що пройшло майже одночасно з Мадридським самітом НАТО, об’єднало експертів з Брюсселя, Києва, Львова, Сум, Ужгорода та Чернігова.  Серед учасників – більше 80 представників органів державної влади та органів місцевого самоврядування. А це свідчить про пожвавлення інтересу до цієї теми, особливо на тлі збройної агресії рф.

Учасників зустрічі привітала директорка Центру інформації та документації НАТО Вінета Кляйне. Пані Вінета розповіла про основні моменти в розвитку відносин України з НАТО починаючи з 1991 р. «Країни НАТО після 2014 р. вирішили призупинити співпрацю з РФ і натомість створили новий формат співпраці з Україною, який передбачає всеохоплюючий пакет допомоги – фінансової та гуманітарної, посилення сумісності Збройних сил України та інших країні, обмін інформацією, навчання військовослужбовців. Напавши на Україну, путін сильно прорахувався – бліцкриг провалився, західний світ єдиний як ніколи та рішуче налаштований у відповідь на агресію рф у вигляді нових заборон та пакетів санкцій».

На ключові позиції нової стратегічної концепції Альянсу звернула увагу Світлана Ротаєнко, керівниця проектів Центру інформації та документації НАТО вУкраїні. Традиційно – це колективна оборона, кризовий менеджмент та безпека у співробітництві. Нове – росія визнана основною загрозою міжнародній безпеці, а разом з нею – і білорусь, через військову інтеграцію з рф. Серед інших загроз – тероризм, нестабільність в Африці та на Близькому Сході, пов’язані зі створеною рф продовольчою кризою, зловживання в кіберпросторі, втрата контролю за озброєннями та зміни клімату. А для України передбачається надання комплексної допомоги, що включає захищений зв’язок та інше технічне обладнання, підтримку в переоснащенні сучасною військовою технікою НАТО.

«Війна 2022 р. – це війна за незалежність та існування України», – підкреслили учасники круглого столу «Російсько-українська війна 2022 р. як виклик світовій та європейській безпеці». Його спікери, доктор історичних наук, заступник голови Координаційної ради Громадської ліги «Україна-НАТО» Ігор Тодоров, експерт з питань зовнішньої та внутрішньої політики України Володимир Горбач та головний консультант відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Пристайко акцентували увагу присутніх на загрозах та глобальному характері наслідків військової агресії рф. Водночас, як зазначив Володимир Горбач, Україна, на відміну від білорусі, не програла росії фазу криптовійни (прихованої війни) та гібридної війни, розпочатих  ще на поч. 1990-х рр. Відкрита агресія для росії стала останньою спробою зберегти за собою хоч якусь сферу впливу. Але сильний український спротив разом з  підтримкою від країн-партнерів поступово зводять нанівець наміри країни-терориста. А Україна займе чільне місце у побудові нової системи міжнародної безпеки.

Микола Назаров, керівник Центру досліджень регіональної безпеки СумДУ нагадав присутнім про основоположні принципи діяльності НАТО: мирний спосіб вирішення конфліктів як між країнами-партнерами, так і на міжнародній арені в цілому, діалог та консультації, і  нарешті – «один за всіх за одного», тобто захист колективними зусиллями кожної з країн-учасниць Альянсу в разі небезпеки.

«Основне гальмо  на шляху до запровадження стандартів НАТО в Україні – застаріле озброєння, підготовка фахівців та чинні вимоги до зразків озброєнь,  що спираються на радянські стандарти, зокрема ГОСТи», – наголосив військовий експерт Михайло Жирохов. Після 24 лютого ці процеси дещо пожвавилися, оскільки до України поступово надходять сучасні потужні системи озброєнь від країн Альянсу, але відповідно до чисельності військових, які опанували цю зброю. Зараз на полі бою вивчаються зразки озброєнь, які будуть потрібні українській армії в майбутньому. Також надважливе питання ‒ наявність підготовлених фахівців, бо західна зброя розрахована саме на професіоналів.

Наостанок обговорили законодавчі та практичні підходи до формування підрозділів територіальної оборони в країнах ЄС та НАТО, а також український досвід участі сил ТрО в обороні Києва, Чернігова та громад області під час вторгення рф.

Як забезпечити оборону та водночас життєздатність громади? Головне ‒ чітка координація та взаємодія між органами влади, збройними силами, волонтерськими організаціями, ‒ відповідає очільник Крутівської громади Олег Бузун. Саме завдяки злагодженим діям тероборони громади спільно із ЗСУ вдалося не лише стримати наступ ворога на Ніжин, а також завдати росіянам поразки в новому бою під Крутами. Водночас існує необхідність законодавчого унормування статусу осіб, які поєднують виконання посадових обов’язків в ОМС зі службою в ЗСУ чи ТрО.

Доктор історичних наук, професор, учасник оборони Чернігова Сергій Лепявко, спираючись на історичний досвід подібних структур, наголосив на необхідності їхньої подальшої підтримки в Україні, що включає відповідні зміни на законодавчому рівні, формування культури поводження зі зброєю в населення та побудови такої системи, коли більшість жителів будуть готові до участі в обороні країни.